Про нас

Наші проекти


Фотогалерея

Ми у соцмережах

wikipedia    facebook

Moy mir    Vkontakte


Земляцтва


Партнери

Новини
26.10.2017 : Киев
ПАМ`ЯТІ ДРУГА ГЕНЕРАЛА КОСТЮКА
Упіймав себе на тій думці, що ніколи ще не писав некролога на смерть друга. Слава Богу, обходилось. А ось нині доводиться.

Прилетіла лиха звістка: на 68-му році життя помер Олександр Васильович Костюк – генерал-майор, колишній заступник командувача Протиповітряної оборони, заступник керівника ГУР МО України.

Родом він із Вінниччини. Колись його батька, Василя Федоровича, заслали керівником автоінспекції в Шаргородський район. Я ж тієї пори після школи прийшов трудитися до редакції районної газети. Сашко якось приніс туди свої юнацькі твори. Відтоді й дружили.

Саша з відзнакою закінчив військово-політичне училище. Був начитаною, грамотною людиною. Служив в Жезказгані (до 1994 р. Джезказган).

Незалежність України застала його в Севастополі, де займав посаду начальника політуправління частин бойового забезпечення флоту. Українець за духом і переконанням, багато зробив у ті часи для українізації військових у Криму. Звідти висунутий на посаду заступника командувача ППО по роботі з особовим складом. Був надійною опорою у пана Муляви, котрий посідав подібну посаду в Мінобороні, акивно українізовував наше військо.

Колись мене щиро здивував Олександр Васильович, приїхавши до мене в редакції з несподіваною новиною. Мовляв, хочу залишити високу військову посаду, піти ще повчитися. Збагачуватись знаннями, до речі, було його своєрідним хобі.
Уже в ранзі генерала сів за підручники в Академії Генерального штабу (так, здається, звався той навчальний заклад). По закінченні трудився заступником керівника Головного управління розвіки МО України. Кілька останніх років - на пенсії.

Це ми з генералом Костюком (травень 1995 року) організували вперше в Україні Вінницьке земляцтво, після якого подібні громадські організації почали рости, як гриби після дощу…

Мій друг був вельми простою, добродушною, щирою людиною. З ним мені завжди було легко й привільно. Особливо ж, коли пан генерал був у формі. Високий, широкоплечий, синьоокий. У шитих погонах, широких лампасах. Не то, що якісь там полковники, яких нині тисячі.

Якось ми удвох із ним їхали моїм редакційним «Мерседесом» з Києва до Вінниці. Я за кермом. На трасі посеред Бердичева, хто знає цю дорогу, є залізнична колія. Тільки ми наблизилися до неї, як змигнув червоний світлофор. Генерал командує: «Вперед! Бо дуже довго будемо стояти. Тим паче, що вони тут дуже рано перекривають дорогу…»

Я придавив акселератор, і ми за пару секунд були на протилежній частині траси. «Ф-фу!» - полегшено зітхнув Костюк. «Так не можна робити, але в нас обставини…»

Тільки сказав він ці слова, завила сирена. Міліцейське авто, котре стояло в черзі на переїзд перед залізничним семафором почало розворот, і кинулося нам навздогін. Усе це я побачив у бокове скло. Ми перезирнулися. Саша показав мені пальцем на обочину, мовляв, зупиняйся. Винні, будемо відповідати.
Міліцейська машина перегородила нам дорогу. Звідти вискочив офіцер і буквально підбіг до моїх, з опущеним склом, дверей. Нагнувся, щоб побачити, хто сидить у салоні, і вперся поглядом у генерала. Костюк сидів як маршал на троні. Міліціянт мимоволі потягнувся рукою до козирка.

-Ви, ви, - сказав заїкаючись незрозумілою мовою – німножко нарушілі… С-с-счастлівой дорогі!

Немає більше мого маршала, нема… Повірте, так шкода…
В Олександра Костюка залишилася вдова пані Наталя і троє дітей – дві дочки і син.
Вічна пам'ять про тебе, друже, залишиться в наших серцях. Царство небесне, земля тобі пухом.

Знімок давно забутих днів. Генерал Олександр Костюк (крайній праворуч) тоді ще заступник командувача Протиповітряної оборони України. Ми - в Мукачевому...

Олександр ГОРОБЕЦЬ.
журналіст, письменник.

 Звертань: 124
Фото дня
Вінниччина
"Чечельницька весна"
Вінничани у Києві
Відродження музею М. Леонтовича, Галина Тарасюк на районній художній виставці разом з працівниками культури Теплицького району
Згадай батьківщину
Віртуальний проект Товариства «Вінничани у Києві» створений для інтеграції київських вінничан, полегшення спілкування між ними, встановлення контакту та нових корисних знайомств. Своїм завданням ми також вважаємо і збереження історії Вінниччини, популяризацію її культурних та духовних надбань, вшанування історичних місць та важливих подій, всісвітньо відомих постатей - вихідців з Вінниччини. Пропонуємо Вам ознайомитись з цікавими матеріалами та історіями, які розміщені за посиланням нижче.
Інтерв’ю
Опитування
Який сувенір ви привозите з Вінничини?
Вінницькі цукерки
Горілку ~Nemiroff~
Вінницькій хрін
~Мед Поділля~
Продукти ~АВІС~
Підписка
Я хочу отримувати останнi новини та цiкаву iнформацiю за цiєю адресою:
Погода
Яндекс.Погода
Яндекс.Погода
»   Новини     »   Персоналiї     »   Контакти     »   Наші фото     »   Запрошення до товариства