Про нас

Наші проекти


Фотогалерея

Ми у соцмережах

wikipedia    facebook

Moy mir    Vkontakte


Земляцтва


Партнери

ДОСЯГНЕННЯ
15.10.2014 : Киев
ЖУРНАЛІСТ І ПИСЬМЕННИК ОЛЕКСАНДР ГОРОБЕЦЬ
ПРО АВТОРА

Олександр Олександрович Горобець народився 25 січня 1950 року в селі Джурин Шаргородського району Вінниччини. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1979 р.) і Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (1981 р.), нині – Національна академія державного управління при Президентові України.

Професійний журналіст, політолог, письменник.
Трудився в обласних газетах "Комсомольське плем’я" та "Вінницька правда» Вінниччини.

Із липня 1981 року в редакції газети «Сільські вісті». Власний кореспондент по Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях. Із липня 1982 року по квітень 1987-го – член редколегії, завідуючий відділом сільського господарства газети «Сільські вісті».

У квітні 1987-го перейшов на роботу до редакції газети «Правда України»: власкор по Херсонській, Кримській, Одеській областях, спецкор при головному редактору, завідуючий аграрним відділом. 25 вересня 1991 року, вперше у практиці центральних газет України, зборами журналістів видання (66 – «за», троє – «проти») обраний головним редактором газети «Правда України», яка на той час була головним виданням республіки.

Буквально із перших номерів під керівництвом Олександра Горобця, газета «Правда України» стала демонструвати зразки незалежної, демократичної журналістики для якої немає заборонених тем. Приміром, уже 15 лютого 1992 року видання друкує статтю Олександра Горобця «Чому в української гривні канадська прописка?»

Публікація розкривала таємницю дивного і незрозумілого виготовлення національної валюти України чомусь в далекій Оттаві, однією з тамтешніх місцевих фірм, яка практично немала належних потужностей для виконання цього відповідального замовлення. Відтак, по суті, на догоду окремим вітчизняним політикам, у Канаді, а не в нашій молодій державі, почав споруджуватися своєрідний український монетний двір. Чому саме там, хто цьому конкретно сприяв, у який спосіб? Про це й розповідала в деталях вище згадувана публікація.

Стаття викликала надзвичайно великий резонанс у молодій державі, яка лише виходила з летаргічного комуністичного сну. Для вияснення обставин цього серйозного публічного розголосу, який улаштувала «Правда України», вперше в практиці роботи Верховної Ради України було створено спеціальну тимчасову слідчу комісію.

Комісія працювала впродовж майже двох каденцій діяльності парламенту, але остаточних результатів, висновків не оприлюднила. Позаяк усі матеріали тимчасової слідчої комісії Верховної Ради одного дня банально… засекретили, здали до архіву.

Під керівництвом Олександра Горобця колишня головна газета України стала першим у незалежній державі центральним виданням, яке оголосило про свою опозиційність до чинної влади на чолі з Л. Кучмою. Починаючи з 1997 року друкувала гострі, критичні статті проти владного режиму. Розкривала механізми виводу державних коштів за кордон. Називала поіменно крадіїв та розтягаїв народного добра на чолі з главою держави та його наближеними слугами.

Це, зрозуміло, викликало небувале роздратування, злобу в стані правлячої камарильї. Ситуацію вони довели до того, що вже нікого і нічого не боялися, окрім правди про самих себе. І тому газета, яка розкривала очі українцям на підкилимні діяння вождів і правителів стала мовбито головним більмом і неймовірним роздратуванням для кучмістів.

У січні 1998 року терпець хазяям із вулиці Банкової, схоже, ввірвався: за наказом Міністерства інформації України (існувало тоді таке в молодій незалежній державі) протиправно «…призупинено випуск газети «Правда України», яка напередодні чергових парламентських виборів вважалася найпопулярнішим у державі виданням. За станом на 01.01.1998-го газета набрало тираж у 632 тисячі (!) передплатників. Результат гідний Книги рекордів Гінеса для пори незалежності. Його навряд чи хто і будь-коли поб’є.

Справа в тому, що відповідно до чинного законодавства друковане видання в Україні можуть закрити лише дві інстанції – засновник(и) і суд. При чому, якщо ж, зрозуміло, останній знайде для цього відповідні докази й аргументи. Але ні в якому випадку подібно не можуть учинити будь-які державні органи, та ще й з допомогою якогось там наказу чиновника, як зробила влада в даному випадку, фактично допустивши свавілля і приниження Законів, Конституції України.

Більше того, через деякий час, правоохоронні органи, за надуманими обвинуваченнями, протиправно затримали, а за тим і арештували головного редактора О. Горобця, реалізуючи свій підлий план знищення опозиційного видання. Арештували фактично, за громадянську позицію, публікацію гострих, критичних матеріалів на сторінках редагованого ним опозиційного видання, які розвінчували корупцію чиновників і казнокрадів, допускали свавілля щодо затиску демократії і свободи слова в молодій державі. Це була жорстока помста журналісту за правдиві і чесні виступи проти дрімучого кучмізму, який став на перешкоді утвердження в Україні демократії і свободи слова.

4 лютого 1999 року рішенням Верховної Ради України створено тимчасову слідчу комісію щодо з’ясування обставин затримання й арешту Олександра Горобця, головного редактора газети «Правда України», розгрому опозиційного видання. До розслідування цього, досі небаченого свавілля влади, підключилися європейські структури.

Звільнитися з протиправного ув’язнення Олександрові Горобцю вдалося лише за втручання депутатів Європарламенту, особистої участі в його долі доповідача Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северинсен, яка в складі групи депутатів Європарламенту відвідала О. Горобця безпосередньо у Лук’янівському слідчому ізоляторі. Це був перший візит представників ЄС до закладів пенітенціарної служби України.

Суд довів повну абсурдність висунутих обвинувачень проти головного редактора першого в Україні центрального опозиційного видання.

Після виходу на свободу, Олександр Горобець піддавався переслідуванням із боку владного режиму. Насамперед був злочинно позбавлений змоги займатися журналістською діяльністю в Україні. Тому доводилося працювати в зарубіжних Інтернет виданнях - ПРАВДА. Ру, Утро. Ру (м. Москва). В 2000-2001 рр. трудився одночасно власним кореспондентом цих видань по Україні.

На той час московська Інтернет газета ПРАВДА.Ру була єдиним виданням на теренах СНД, яка в режимі реального часу виходила окрім російською, ще й англійською мовою (нині дублюється також португальською та італійською). Її статті читалися в багатьох країнах світу. Насамперед, у США.

Якраз тієї пори в Україні спалахнув відомий «касетний скандал», розпочалися протестні акції під лозунгом «За Україну без Кучми!». О. Горобець, маючи безпосередні стосунки з учасниками тих яскравих подій, публікував на Інтернет ресурсі видання по декілька статей цієї тематики. (Частину з них збережено на цьому авторському сайті.) І це, зрозуміло, вкрай не подобалося керівництву України.

Одного ранку 2001 року власкору у Києві зателефонував головний редактор московського видання Євгеній Горшенін. Він пояснив, що попереднього вечора відбулися в Кремлі переговори Л. Кучми з В. Путіним. Виконуючи волю президента Росії, із ним щойно зв’язався глава кремлівської адміністрації Дмітрій Мєдвєдєв (невдовзі він, як відомо, стане також президентом РФ), який від імені глави їхньої держави В. Путіна попросив негайно звільнити з роботи власного кореспондента ПРАВДИ.Ру О. Горобця, який, на переконання Л. Кучми, «за допомогою відомого московського видання страшенно паплюжить Україну на весь світ. Він, - підкреслив глава адміністрації, - своїми критичними публікаціями на три дні випереджує інформацію посольства США в Києві, яку американські дипломати спрямовують Державному департаменту про події щодо загибелі журналіста Георгія Гонгадзе і «касетного скандалу…»

Із 2001 року видавав приватну газету «Резюме», ілюстрований журнал «Технопарк».

Працював в апараті Верховної Ради України.

Із квітня 2005 року прес-секретар Міністра, начальник управління патронатної служби Міністерства аграрної політики України.

З березня 2008 року – помічник Міністра, прес-секретар, директор Департаменту інформаційно-аналітичного та організаційного забезпечення діяльності Міністра, член Колегії Міністерства вугільної промисловості України. Державний службовець 4 рангу.

Заслужений журналіст України з 1995 року, член Національної спілки письменників України з 2012 року.

Доцент кафедри журналістики Київського університету «Україна».

Автор ряду публіцистичних, літературно-художніх книжок, зокрема, «Босоніж по битому шклу» (2003 р.), «Свічка на вітрі» (2007 р.), «Родинна колиска – Джурин».(2008 р.)

Твір «Босоніж по битому шклу» став своєрідним підручником із вивчення молодими журналістами процесів становлення демократії і свободи слова в Україні. Студенти вузів за ним готують курсові і дипломні роботи.

У березні 2010 року в харківському видавництві «АТОС» вийшла друком чергова художня книжка письменника Олександра Горобця «Заручник спокуси, або Записки гламурного коханця». Як висловилися рецензенти щодо цього твору – з-під пера автора з’явився «маленький український Декамерон».

Нині готується до друку нова книжка письменника. Статті, есеї, публіцистичні нотатки, блоги, авторські колонки, які лягли в основу цього видання, вже пройшли солідне читацьке випробування, заслужили багато коментарів на головних Інтернет сайтах держави:

«Українська правда» -http://www.pravda.com.ua/columns/2012/07/17/6968911/

«ТелеКритика» - http://blogs.telekritika.ua/?id=3205&

«Кореспондет.net» - http://my.korrespondent.net/user/184717/publications

«Газета.ua» - http://gazeta.ua/bloguser/jura77

«Історична правда» - http://www.istpravda.com.ua/digest/2010/10/24/1151/

«Главком», а також московських Інтернет видань ПРАВДА.Ру, Утро.Ру,

на ресурсі широко відомої міжнародної радіостанції «ЭХО Москвы» - http://www.echo.msk.ru/blog/jura777/

Відгуки щодо цих літературних творів прошу присилати на таку електронну адресу: med33377@gmail.com

Спробую відповісти на всі питання, поставлені в листах.


 Звертань: 454
Додатки

СВІЧКА НА ВІТРІ

Фото дня
Вінниччина
"Чечельницька весна"
Вінничани у Києві
Відродження музею М. Леонтовича, Галина Тарасюк на районній художній виставці разом з працівниками культури Теплицького району
Згадай батьківщину
Віртуальний проект Товариства «Вінничани у Києві» створений для інтеграції київських вінничан, полегшення спілкування між ними, встановлення контакту та нових корисних знайомств. Своїм завданням ми також вважаємо і збереження історії Вінниччини, популяризацію її культурних та духовних надбань, вшанування історичних місць та важливих подій, всісвітньо відомих постатей - вихідців з Вінниччини. Пропонуємо Вам ознайомитись з цікавими матеріалами та історіями, які розміщені за посиланням нижче.
Інтерв’ю
Опитування
Який сувенір ви привозите з Вінничини?
Вінницькі цукерки
Горілку ~Nemiroff~
Вінницькій хрін
~Мед Поділля~
Продукти ~АВІС~
Підписка
Я хочу отримувати останнi новини та цiкаву iнформацiю за цiєю адресою:
Погода
Яндекс.Погода
Яндекс.Погода
»   Новини     »   Персоналiї     »   Контакти     »   Наші фото     »   Запрошення до товариства