Про нас

Наші проекти


Фотогалерея

Ми у соцмережах

wikipedia    facebook

Moy mir    Vkontakte


Земляцтва


Партнери

Область і райони
22.09.2009 : Винница
Чернівецький район
У районі 1 селищна і 13 сільських рад; 1 селище міського типу і 39 сільських населених пунктів.

На території району проживає 26,9 тис. чоловік , в тому числі міського населення 3,2 тис. чол. та сільського 23,7 тис. чол. Із загальної кількості населення чоловіків – 11,9 тис. чол., жінок 15,0 тис. чол. У національному складі переважають українці 99,0%, росіяни 0,7%, молдовани 0,1%, інші національності 0,2%.

Основним фактором зменшення чисельності населення за останні роки є його природне скорочення

Легенда про заселення Букатинки

На місці, де розташована Букатинка стояло невеличке село хат на сотню. Люди жили тут у постійному страху, бо в той час на Придністров’я часто нападали татари. Боротися з татарами населення не могло бо людей було тоді вже дуже мало. Вони вирішили прорити довгий підземний хід і з допомогою його рятуватися. Хід починався на крутому схилі, що густо поріс чагарниками, а закінчувався в невеличкому ліску, який ріс поруч. І от люди дізналися про наближення великого загону татар. Вони швидко збирали все необхідне і бігли до підземного ходу. Коли татари з диким криком влетіли в село, тут не було жодної душі. Вони здогадались що село подалось у підземелля. Кілька годин вони шукали підземний хід. Обнишпорили всі хати, об’їздили всі навколишні ліски, та так і не знайшли його. Тоді, розлючені, спалили все село. Коли дотлівали останні жаринки, татари вирішили подались геть. Та тут їх увагу привернули круки, що кружляли над ліском, де був вихід підземного ходу. Круки чекали поживи, яка завжди залишалась для них після нападу татар. Вони все зрозуміли, кинулись до тих місць і швидко знайшли вхід та вихід до підземелля. Почалася різанина. Вороги не жаліли нікого. А коли вирізали всіх жителів то сіли на коней і помчали геть далі. Та все ж одна людина залишилась жива. Це був чоловік, козак Бакота. В той час, коли село зазнало нападу, він був далеко в засаді, на охороні кордонів. Чудом врятувалася і його дружина. Її вигнали з підземелля тому, що плакала її дитина і могла видати плачем всіх людей. Вона сховалася над річкою в скелях, що були закриті чагарниками. В тіні і прохолоді дитина заспокоїлась і заснула. Коли вона прийшли в село все вже догарало. В підземному ході всі були порубані на маленькі шматочки, рагу.
Минув час. На місці зруйнованого села виросло нове , але люди не забули про той кривавий день і на згадку про нього назвали село своє Бокатинка на честь козака Бакоти, його дружини та їх дітей. «Була мати та дитинка» а стало Букатинка.
Так кажуть і село Буша названа від вислову «Була Буша та залишилась одна душа». Бо казали люди, що всіх жителів було так само порубано. пошматовано.

Обереги села Вила-Ярузьські

Історія про село Вила-Ярузьські надруковано в 1893 р. в Трудах Подольського єпархіального історико-статистичного комітету. Село розташовано серед гір, що оточують село зі всіх сторін, при злитті двох річок Лозової та Мурафи. Остання розділяє село на дві частини і в кінці села з’єднується з річкою Лозовою в одно русло. Від цього можливо і виникла назва «Вила». Можливо Вилами –Ярузьськими названо село ще тому, що розташовано воно близько містечка Яруги. Перша згадка в документах у 15 столітті за 5 липнем. Найближча станція залізної дороги Могилів в 20 верстах. Місцевість волога. Земля пісковита, частиною чорнозем. Населення православні. Число прихожан в 1899 р. 674 чоловіків та 719 жінок. Всі вони селяни-землероби. Маєток належав колись магнатам Любомирським, які передали його панам Матковським, потім володіли Белінські (Іосіф Степанович Белінський. Жив в імені. Землі 502 дес., під маєток 15 дес., рільної. 462, лісу 25 га.), Боголюбови, був пан і Шаргородський. Перший храм побудований в 1690 р. на гроші прихожан і проіснував два століття. Він згорів і на його місці звели кам’яний хрест. Священиком в 1840 роках був Симковський. Він судився з Матковським за примус селян додатково відробляти панщину. В 1887 р. почали і в 1891 р. освятили новий храм (на балці дата 1888р.) з дубу грушанського лісу, на честь святителя Миколая. Служив тоді молодий Володимир Попов, студент Подільської духовної семінарії. Рукоположили його в 1888 р. в 20 років. Зібрані кошти селян 10 тис рублів. Старовинна ікона св. Миколая є чудотворною і ікона Божої Матері, що знаходиться в с. Довжок. В селі був бронзовий дзвін 1774 р. з написом «Домна Анна…» на латині. Він висів біля криниці поруч з будинком Мелешко. Його вкрали у 1990 роках. Землі церковної під маєтком 2 дес 560 саж, ріллі 30 дес. Ці землі виділив в 18 ст. князь Любомирський. Причтові побудови зроблені в 1886 р. на кошти Єпархіального будівничої компанії при допомозі селян. Церква потребує ремонту. Церковна школа існує з 1890 р. в своєму будинку ( кошти селян (згоріла)).
Олексій (Олександр) Лук’янович Боголюбов
В середині 19 ст. він купив маєток у Маньковського (після розкріпачення). Доктор медицини, юрист. Він був призначений мировим судєю Ямп. Уїзду Камен.-Подільськ повіту, Бабчинеської волості. Садиба була обнесена великим муром. До цього дня збереглись величезні турецькі підвали-льохи. До 1930 року ще існувала кам’яна брама-вхід жовтого кольору. Мав практику як юрист, мировий суддя. Допомагав селянам добиватися своїх прав. З маєтку одна дорога вела зі шляху, інша доріжка вела на місток через Лозову на Грушанську гору, що вела в Могилів. Землі 212 дес. 1141 саж, пахот.163 дес.162 саж, лісу 15дес. 108 саж, 33 дес. 103саж. Лікував болгарських солдат. Троє померли від ран. Могили з гранітними пам’ятниками поруйновані на цвинтарі в 30 роки. Дружина Катерина Андріївна Боголюбова була вчителькою, повитухою (приймала дітей при родах). У неї були свої 5-ро чи 6-ро дітей. Один син в Києві медик, другий в Петербурзі сельсько-господарник. Славилась вона і тим, що могла вигнати «бишигу» (запалення на обличчі, що лікується бабками-екстрасенсами). Землі в неї було 400 дес. 1548 саж, маєток 12дес,1380 саж, рильної 285 дес,181 саж, ліса 27 дес,1160 саж., неудобій 749 1733 саж. В 1911-1912 р Боголюбова продала свою землю поземельному банку, який і продав землю на виплату селянам, а свій будинок продала земству для 4 класної школи. Цвинтар напроти церкви тому, що під час розливів Мурафи переїхати на лівий берег, де було кладовище, було не можливо. У володінні Боголюбових був і Халасів ліс над гранітними скалами. Він тягнеться до скіфського городища. Далі йде Паданів ліс аж до Скорочого яру, де Біла кирниця. Тут в лісі була Боголюбова дача, сторожка, з великим садом, та ямами-будівлями, де тримали гуси. Тому і яр називався Гусячий. Кажуть, що тут багато печер, що завалилися. Тут було знайдено ріг носорога, зброї скіфських та козацьких часів. Кожний шмат поля мав свою назву. Гора Кобила, а далі від стінки (лісок в яру) Попове поле, брід через річку Попова кладка, а далі починалася дорога, а далі водоспад.

 Звертань: 1903
Фото дня
Вінниччина
"Чечельницька весна"
Вінничани у Києві
Відродження музею М. Леонтовича, Галина Тарасюк на районній художній виставці разом з працівниками культури Теплицького району
Згадай батьківщину
Віртуальний проект Товариства «Вінничани у Києві» створений для інтеграції київських вінничан, полегшення спілкування між ними, встановлення контакту та нових корисних знайомств. Своїм завданням ми також вважаємо і збереження історії Вінниччини, популяризацію її культурних та духовних надбань, вшанування історичних місць та важливих подій, всісвітньо відомих постатей - вихідців з Вінниччини. Пропонуємо Вам ознайомитись з цікавими матеріалами та історіями, які розміщені за посиланням нижче.
Інтерв’ю
Опитування
Який сувенір ви привозите з Вінничини?
Вінницькі цукерки
Горілку ~Nemiroff~
Вінницькій хрін
~Мед Поділля~
Продукти ~АВІС~
Підписка
Я хочу отримувати останнi новини та цiкаву iнформацiю за цiєю адресою:
Погода
Яндекс.Погода
Яндекс.Погода
»   Новини     »   Персоналiї     »   Контакти     »   Наші фото     »   Запрошення до товариства