Про нас

Наші проекти


Фотогалерея

Ми у соцмережах

wikipedia    facebook

Moy mir    Vkontakte


Земляцтва


Партнери

Інтерв’ю
27.06.2017 : Киев
Галина Тарасюк - людина що заворожує
Галина Тимофіївна Тарасюк – народилася 26 жовтня 1948 року в селі Орлівка Теплицького району Вінницької області в родині з глибокими національними традиціями. Працювала вчителькою англійської мови Бджільнянської восьмирічної школи та літпрацівником Теплицької районної газети «Зірка» на Вінниччині. Твори (поезія і проза) перекладені італійською, німецькою, румунською, польською, литовською, латвійською, туркменською, білоруською, російською. В 1968 році через гоніння за «націоналістичні погляди» змушена була переїхати на Буковину. Закінчила філологічний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Жила в Чернівцях. Працювала в газетах і на телебаченні.

У 2009 році була виключена зі Спілки письменників України через конфлікт з її керівником — Володимиром Яворівським. Галина Тарасюк публічно звинуватила голову НСПУ та його команду в «дерибані» спілчанського нерухомого майна — поліклініки, будинків творчості тощо. На зборах Київської письменницької організації 20 жовтня 2009 року Галину Тарасюк поновили в лавах членів НСПУ, але вона відмовилася. 19 листопада 2011 року на VI з’їзді НСПУ, після переобрання керівництва спілки, Галину Тарасюк одностайно поновлено в лавах Спілки письменників та обрано головою контрольно-ревізійної комісії.

Хіба можна залишитися осторонь і не поспілкуватись із цією харизматичною та абсолютно відвертою жінкою?

– Що таке бути письменником? Це боротись чи дарувати?

– Навіть не знаю… Ніколи про це не думала. А от довелось… Мабуть те саме,що бути чесною Людиною з гострим відчуттям справедливості. Тобто з бійцівським характером, захищеним почуттям гумору. Чесно жити, чесно писати, переживаючи те, що й усі, обурюючись і тішачись тим, що й усі. І пам’ятати, що кожен талант ­– Божий і перед Богом доведеться відповідати, як ти ним розпорядився. Тим паче, що Чинив Словом і зі словом, яке, як відомо, було У Бога і Слово було – Бог… Складне запитання, але ви мені його полегшуєте, уточнюючи: Це боротися чи дарувати? Тарас Шевченко Своїм пророчим Словом боровся за кращу долю і вільную волю свого уярмленого занапащеного колонізаторами народу. Пушкін своїм поетичним Словом дарував насолоду прекрасним дамам, а їхній сучасник Нестор Кукольник – вославляв своїм Словом «Жизнь за царя»…І всі троє залишилися в літературі. Тільки перший – Пророком, другий – Поетом, а третій – їхнім сучасником… Для мене бути письменником – це можливість і нагода не тільки сказати правду про свій час і світ, не тільки насолодитися вмінням живописувати Словом, а й помогти якійсь заблудлій чи втомленій, чи пропащій душі чесним, прихильним Словом хоча б на одну молитву наблизитися до Бога, до його благодаті.

– Хто чи що стало поштовхом до написання першої книги? –

Я почала віршувати дуже рано, здається, десь у п’ятому класі, коли нема зеленого поняття, звідки беруться взагалі книжки, а всі письменники здаються давно мертвими. А от що змусило віршувати? Не знаю… Якось само виходило. Адже талант, як шило, його в мішку не сховаєш…. Вилізе…Осмислено почала писати оповідання в 9-му класі. Мабуть тому, що від природи була дуже…емоційною, як кажуть москалі, «восторженою» дитина. Мене аж розпирало від емоційної реакції на все, що жило, було і діялось в цьому світі. Всім захоплювалась, дивувалась, за все переживала. Не дивно, що перша новела звалася «Я маю ноги» і розповідала про безногого сільського дядька-фронтовика, спостерігаючи за життям якого я вперше відчула, яке це благо – мати ноги. Потім була новела про нерівний шлюб старої дівки, женихів якої повбивала війна, із молодшим за неї набагато хлопцем. Герої теж були моїми односельцями… І таких історій про життя-буття простих людей зібралося на цілу книжку, але видати в радянські часи я її не змогла, бо дехто ізперестрахуваль ників партійних побачив у них крамолу. А добрі люди порадили мені кинути прозу і почати писати вірші, бо їх легше видати книжечкою. Боячись репресій за свої гостросоціальну прозу, я почала писати ліричні вірші і видала їх тільки через 10 років непростих випробувань – і радянською ідеологією, і розчаруваннями в ідеальності радянської влади, і депресією від нагінок і переслідувань. Перша моя поетична малесечка книжечка («метелик», як казали тоді), побачила світ у 1976 році і звалася «Смерековий міст»,звалася «Смерековий міст». На другий рік за неї мене прийняли в Спілку письменників разом із ще десятьма початківцями… а потім почалися роки поетичної депресії, бо доводилося Словом просто й елементарно заробляти по газетах на хліб насущний. І тільки під час Перебудови моя поетична творчість активізувалася від подиху свободи слова і творчості. Вийшло 8 поетичних книжечок. А до улюбленої прози повернулася аж…в 90-ті, коли дозволено було говорити і писати, усе що думаєш, як у всьому цивілізованому світі. Отоді я й дала серцю волю! Після одвертої дисидентської повісті «Любов і гріх Марії Магдалини» вийшов мій гостро-політичний роман «Смерть – сестра моєї самотності», історично-соціальний «Між пеклом і раєм», потім книжка гостро-сюжетних новел «Дама останього лицаря» і «Жіночик романів», сатиричний памфлет «Цінь Хуань Ґонь»…і аж до останнього роману про Тараса Шевченка «Зоре моя вечірняя…»…за 25 років Незалежності я написала історію України від Чорнобильської катастрофи до перших Майданів.Отож, як бачите, відгукувалася Словом на кожен вулканічний поштовх своєї епохи…

– (і ще раз оті слова: якщо маєте змогу – допомагайте) Чи важко боротись за права людей у якості журналіста?

– Мушу сказати, що навіть в непрості радянські часи головним завданням нашої професії було захищати свого сучасника. Людину. Тому після несподіваного розпаду СРСР, утому правовому хаосі, що буквально паралізував уламки імперії, першими опритомніли журналісти і першими стали на захист і своїх героя, і один одного. Себто- правозахисниками. І Це було нормально, хоч і не просто, вже тому, що стара система опиралася, захищалася і помщалася. Так, мене, наприклад, за статтю на захист української мови –«Як парость виноградної лази», яка спочатку була надрукована 1987 року в «Молодому буковинці, а потім обговорювалася на республіканському радіо, деякі слухачі вимагали покарати за распространение націонализма и бандерівщини.. А за статтю “Дезертир», надруковану у 1998 році в газеті «Доба», мене подав до суду військовий прокурор. На щастя, в обох випадках, мене підтримало багато інтелігентів і простих трудящих людей.і

– Напевне потрібно мати сильний дух і неабияку впертість? –

– Так, треба мати усе вами перелічене, а ще совість і любов до людей, пієтет перед своїм рідним народом і ненависть до всього того, що заважає йому і тобі бути щасливим і порядним на своїй землі.

– Чи настає криза у письменницькій творчості?

– Звичайно…криза буває і навіть часто. Можна сказати, це – обов’язковий компонент творчого процесу. Короткі зЛети натхнення, вибухи працездатності, а далі….виснаження емоційне, і або депресон з утомою в обнімку, або криза жанру… Як жартували в часи моєї журналістської юності.

– Як боритесь якщо настає?

– А ніяк. Раніше, в юності, просто починала жити нормаль ним людським життям,розважатися, кудись їхати… От сідала в поїзд чи на літак і їхахала в Середню Азію, в пустелю, чи на берег Чорного моря – в Одесу. Чи в Крим. На два дні, на тиждень. І нові враження лікували депресію, наповнювали душу емоціями свіжими… Правда, серед нас були й такі, що чаркували. До речі, рідко хто спивався, бо пили молдавське сухе вино, якого на Буковині було вдосталь… Зараз, коли не пишеться, починаю вивчати якусь галузь чи тему, до якої раніше не доходили руки чи ума не вистачало…

– Чому відмовились знову стати членом НСПУ?

– Я не відмовлялася. Просто, коли як журналіст дослідила масштаби дерибану нерухомості Спілки письменників В. Яворівським і А.Кримом, а це 5 будинків творчості, поліклініка письменницька, десятки інших приміщень, я написала усю правду у статті, і надрукувала її в «Літературній Україні» та інших газетах. Це був нечуваний вчинок, адже я, як кричали різні популісти-нардепи, звела наклеп на щирих патріотів! Мене мало не лінчували, і ніхто з письменників відомих, так званих класиків і моральних авторитетів:ні Драч, ні Мовчан, ні Слабошпицький, ні Павличко, ні Юля Тимошенко – не захистили мене. Більше того, почали гнобити, вигнали з рядів Спілки письменників і з роботи в «Літературній Україні». Я осталася одна на узбіччі життя. Але не здалася. І не злякалася. А це завжди ознака правоти і правди. І тоді мене підтримали зовсім не знайомі журналісти з різних газет і телеканалів, почали збирати факти, говорити й писати. Аж доки не дійшло до Адміністрації Президента. Тоді налякані розголосом про корупцію згадані авторитети зібрали позачерговий з’їзд, мене реабілітували, поновили в рядах НСПУ, без мене зробили головою ревізійної комісії, а Яворівського навпаки – зняли з письменницького отамана. Отож я знову опинилася у Спілці, де нині дерибан продовжують інші керівники під прикриттям тих самих, мною названих моральних авторитетів….

Отож з огляду на все мною сказане, зло – вічне і незнищенне, звичайно, якщо його щоденно не знищувати чи карати простим чесним Словом, яке таки було у Бога, доки Творець не віддав його нам, журналістам і письменникам.…

У віртуальній реальності
спілкувалась Мар’яна ПОЛЯНСЬКА

 Звертань: 24
Фото дня
Вінниччина
"Чечельницька весна"
Вінничани у Києві
Відродження музею М. Леонтовича, Галина Тарасюк на районній художній виставці разом з працівниками культури Теплицького району
Згадай батьківщину
Віртуальний проект Товариства «Вінничани у Києві» створений для інтеграції київських вінничан, полегшення спілкування між ними, встановлення контакту та нових корисних знайомств. Своїм завданням ми також вважаємо і збереження історії Вінниччини, популяризацію її культурних та духовних надбань, вшанування історичних місць та важливих подій, всісвітньо відомих постатей - вихідців з Вінниччини. Пропонуємо Вам ознайомитись з цікавими матеріалами та історіями, які розміщені за посиланням нижче.
Інтерв’ю
Опитування
Який сувенір ви привозите з Вінничини?
Вінницькі цукерки
Горілку ~Nemiroff~
Вінницькій хрін
~Мед Поділля~
Продукти ~АВІС~
Підписка
Я хочу отримувати останнi новини та цiкаву iнформацiю за цiєю адресою:
Погода
Яндекс.Погода
Яндекс.Погода
»   Новини     »   Персоналiї     »   Контакти     »   Наші фото     »   Запрошення до товариства