Про нас

Наші проекти


Фотогалерея

Ми у соцмережах

wikipedia    facebook

Moy mir    Vkontakte


Земляцтва


Партнери

Інтерв’ю
04.09.2017 : Киев
Володимир Продивус: «Я зупинятися не звик!»
Беззмінний протягом ось уже 10 років президент Федерації боксу України (ФБУ) Володимир Продивус - ідеальний варіант спортивного функціонера, оскільки знає кухню боксу зсередини. Досяг вражаючих результатів у спортивній кар'єрі - дворазовий чемпіон УРСР, спробував себе в тренерській діяльності і переконався, яка це непроста професія. Йому вдалося організувати роботу ФБУ так, що бокс в Україні став одним з найпопулярніших видів спорту, який дає стабільний результати, а українська збірна стала однією з найсильніших у світі. Перше загальнокомандне місце Чемпіонату Європи Харків-17 - чергове тому підтвердження.

Володимир Степанович, чи задоволені Ви якістю організації та рівнем проведення чемпіонату Європи з боксу Харків-17? Ваші враження за його підсумками?

Кажу відразу: перед собою ми ставили завдання провести чемпіонат Європи ідеально. Дуже важливо було показати європейській боксерській та спортивній спільноті, гостям, що Україна готова приймати змагання найвищого рівня. Все заплановане нами виконано. В результаті не було зауважень ні з прийому та розміщення, ні по організації чемпіонату в цілому. Більш того, Чемпіонат Європи з боксу Харків-17 був визнаний одним з кращих за весь час проведення. Цим варто пишатися.

Ніяких передумов для конфліктів, включаючи конфліктів в особистих відносинах боксерів з різних країн. Безпека взагалі була налагоджена так, що не можна було навіть уявити собі якісь провокації. Все це разом узяте - великий плюс оргкомітету. Ну і мені, звичайно. (сміється, - примітка авт.)

Чи виконано завдання, які ставилися перед збірною? Чи задоволені Ви її виступом?

Перед збірною стояло завдання стати першою в загальнокомандному заліку. І ми це зробили! Три «золота», «срібло», дві «бронзи», 8 ліцензій на чемпіонат світу - результат гідний.

Хто особливо сподобався Вам по ходу першості? Хто, можливо, здивував/розчарував?
Взагалі до всіх наших збірників я ставлюся дуже рівно. Спочатку всі вони для мене - хороші боксери і порядні хлопці.

Дуже добре був готовий капітан нашої команди Коля Буценко. Вважаю, саме він повинен був стати чемпіоном Європи. Але не пощастило, це бокс ... Хоча, якщо чесно, підсумковий суддівський вердикт мене, м'яко кажучи, здивував.

Після попередніх сезонів «Українських Отаманів» сильний спад був у Хижняка. Дуже багато поєдинків проводив Олександр у Всесвітній серії боксу, а також паралельно виступав і на інших міжнародних турнірах. Зараз він знову на підйомі. У Саші формується чоловічий характер, він справжній боєць. За останні кілька місяців він спочатку став Чемпіоном Європи у віковій групі до 22 років, а тепер ще й взяв золото в чоловічому турнірі. Думаю, це наш майбутній Олімпійський чемпіон.

Тяж наш порадував (Віктор Вихрист – примітка авт.). Помітно додав у класі. Явно простежується зростання, а коли є зростання - є майбутнє. Думаю, він готовий боксувати за звання чемпіона світу і точно так же буде готовий боксувати на Олімпійських іграх. Головне витримати той темп, який буде диктувати змагальний і тренувальний графік Національної збірної України. На жаль, не всі витримують ці навантаження (мова не тільки про фізичні, а й психологічні). Помітна робота його особистих тренерів Олександра Ляхового та Віталія Міхеєнка, а також тренувальні збори у складі Національної збірної суттєво йдуть йому на користь.

Пам'ятайте перший наш програний бій? Боксер не проявив достатньо волі і прагнення до перемоги, щоб вирвати її у суперника. Пізніше я сказав йому: «Так перші номери Національної збірної України боксувати не мають права. Ти захищаєш честь України. Тут потрібно битися, боротися за кожен сантиметр до останньої секунди! Ти маєш виривати перемогу, навіть якщо потрібно для цього пересилити себе».

В аматорському боксі дуже часто нарікають на суддівство. Чи були у Вас по ходу чемпіонату питання до суддівських рішень? Зокрема, Федерація боксу Росії залишилася незадоволена вердиктом в поєдинку фіналу між українцем Шестаком і росіянином Мамедовим...

Буває так, що перемогу можна віддати і в ту, і в іншу сторону. Дуже багато в сучасному боксі ми спостерігаємо рівних боїв. Що б саме тобі віддали перемогу ти повинен бути на голову сильніше опонента. Це я завжди говорю всім нашим збірникам.

Досить часто буває, що при рівному поєдинку судді віддають перевагу господареві рингу - це факт. Хоча, той же Буценко бій виграв, але золота медаль виявилася у болгарина. Ми прийняли це і без зайвих скандалів рухалися далі, хоча, повторюся, особисто я вважаю цей результат не зовсім об'єктивним.

Моя особиста думка: Бій Юри Шестака з росіянином пройшов в рівній і конкурентній боротьбі. Взагалі вважаю, що це був один з найбільш видовищних поєдинків Чемпіонату Європи.

Згадайте, в Баку колись Ломаченко вигравав «в одну хвіртку», а перемогу віддали супернику. Після цього ми подали протест, і вперше за всю історію чемпіонатів світу рішення поміняли. А що могло б бути? Такі речі часто дуже сильно позначаються на долі спортсменів. Можливо, якщо тоді б пройшла несправедливість, доля Василя могла скластися по-іншому. Адже Ломаченко не поїхав би в Лондон і не став би дворазовим Олімпійським чемпіоном.
В цілому вважаю, що суддівство на Чемпіонаті Європи в Харкові було об'єктивним, можливо найоб'єктивнішим за останні роки.

До речі, на виконкомі EUBC нещодавно піднімалося питання про повернення протестів. І я це підтримав.

Наскільки складним було домогтися рішення про проведення чемпіонату Європи саме в Україні?

Скажімо так - непросто. Головним все ж став наш рівень як боксерської держави, наша стабільна робота, імідж Федерації боксу України на міжнародній арені. Крім нас претендували Туреччина і Росія. В результаті Туреччина зняла свою кандидатуру і більшість проголосувала за нас. Приємно, що Україну поважають, цінують, але в цьому є і чимала частка нашої праці.

Який приблизний бюджет цього заходу?

Більше одного мільйона доларів. Деяку суму виділила держава, але щодо загальних витрат, то це зовсім невеликі гроші. Велика частина - це витрати спонсорів, мої як Президента Федерації, а також першого віце-президента ФБУ Дмитра Шенцева.

Скажу так: ми ні в якому разі не могли зірвати проведення чемпіонату Європи - були б санкції від AIBA. Це в свою чергу б істотно відобразилося і на Федерації боксу України в подальшому. Зрив таких заходів взагалі неприпустимий. І що найголовніше, це впливає на імідж країни.

Виходячи з цього, повторюся ще раз, основна витратна частина була погашена з особистих фінансових коштів.

В Україні за останній час пройшов ряд масштабних заходів, таких як Євробачення 2017, Чемпіонат Європи зі стрибків у воду, етап Чемпіонату світу з хокею, і ось тепер Чемпіонат Європи з боксу. На Вашу думку, чи є це непрямим свідченням політичної стабілізації і того, що економіка України поступово почала відновлюватися?

Скажу так: якщо в країні є люди, які борються за проведення таких заходів, це вже плюс. Це свідчить про бажання щось в нашій країні розвивати. Таким людям я можу тільки низько вклонитися. Що стосується економічної або політичної стабілізації... Розвиток економіки в нашій країні поки що йде досить малими темпами. У розвиток спорту держава зараз теж вкладає мало. Звичайно, на це є об'єктивні причини. Однак варто розуміти, що і спорт не буде рухатися за інерцією нескінченно - його потрібно розвивати.

Виходить, що спорт навіть йде попереду ...

Спорт завжди був попереду, тому що всі спортсмени ідейні. Вони трохи по-іншому дивляться на наш світ. Не дарма кажуть, що спорт - посол миру. І з цих дітей, які зараз йдуть в спорт за ідею, треба брати приклад.

Ви - президент Федерації боксу України і, напевно, теж прийшли сюди за ідею...

Всі ми говоримо, що Україна - це боксерська країна. Створюємо цей імідж. 10 років тому, коли я прийшов в федерацію боксу, тут був хаос. Всі сварилися, ворогували, звинувачували один одного. Бокс розглядали не як спорт, а як спосіб заробітку. І це було великою проблемою. У мене запитали: чи зможу я навести порядок? Я погодився, але з умовою, що у мене своє бачення, як це зробити. Моє переконання: щоб підняти бокс в країні, звідти потрібно не забирати, а вкладати. Чи готові це робити? Чудово. Я готовий співпрацювати. Ні? Тоді хоча б не заважайте. Я буду вкладати, але встановлюю свою політику, свій контроль! Головне правило: в Національній збірній повинні бути найсильніші. Тільки найсильніший боксер може брати участь в Чемпіонаті Європи, Чемпіонаті світу. Це не повинно залежати від політичних поглядів, якихось особистих симпатій, подобаються комусь чи не подобаються тренери.
Просити мене посприяти присудити комусь перемогу марно. Я можу тільки проконтролювати, щоб не засудили. Моя фішка по життю - принциповість.

Я також не погоджуся з тим, що наша держава завжди була сильною боксерською країною. На найважливіших міжнародних змаганнях ми в кращому випадку завойовували 1-2 медалі, були і рідкісні випадки, коли медалей було більше. Окремі вагові категорії - так, завжди були у нас сильні боксери. Але вагомого командного результату за всю історію збірні не показували. Я пообіцяв, що наша команда стане кращою у світі. Ніхто теж не вірив. Але була проведена велика робота, і таку команду ми створили. Уже в 2011 році на ЧС світу в Баку Національна збірна виборола чотири золоті медалі і статус найсильнішої боксерської збірної в світі. В 2012 році ми стали найкращими на Олімпіаді в Лондоні.

Ми і зараз продовжуємо ростити чемпіонів. Створюємо для цього необхідні умови.

Головне, щоб хлопці завжди розуміли, що титул - заслуга не тільки боксера. Це результат колективної праці. Боксери повинні це цінувати.

На цьому ЧЄ у всіх наших переможців на кожному етапі були моменти, коли перемогу могли відібрати. З Колею Буценко так сталося. У наш час мало добре боксувати. Потрібно ще й боротися адміністративним ресурсом. Це велика робота Федерації, яка на перший погляд непомітна. Ми спілкуємося з усіма федераціями світу, телефонуємо один одному, пишемо, напрацьовуємо відносини і авторитет. Боксерам все це потрібно пояснювати, тому що вони, за великим рахунком, ще діти. Крім боксу, завдання тренерів - вчити своїх вихованців бути вдячними! Наприклад, тим, хто займається наукою, медициною, виводить їх на пік форми, а спасибі у відповідь вони не завжди чують. Та й взагалі я говорю про тих людей, кого немає на рингу, але тих, хто задіяні в процесі.

Ви - дворазовий чемпіон України з боксу. Як на Вашу думку - чи змінився за минулі 30 років бокс? Що Вам подобається/не подобається в сучасному боксі?

Скажу як є: школи вищої майстерності нашим боксерам не вистачає. Ми беремо на дусі, характером. Є перлини боксу, у яких хороші природні задатки. Ми на цьому витягуємо. Але щоб вони стали олімпійськими чемпіонами, необхідно ще працювати і працювати. З тренерським складом у нас, нажаль, є також певні проблеми. Не вистачає у нас досвідчених спеціалістів, які б суттєво допомагали розвивати наших спортсменів та бокс загалом. Був у нас хороший тренер. Він готував свого сина - це Анатолій Ломаченко. І сьогодні вже є «школа Ломаченко». Це прорив в боксі.
Я вже кілька років говорю про те, що потрібно залучати молодих тренерів, які стали чемпіонами Європи, світу, щоб вони передавали свій досвід. Всі б'ють приблизно однаково, а вирішальними стають маленькі нюанси: тут довернути трішки, тут трохи точніше, тут - трохи більше швидкості. Ось ці «трохи» - і є Олімпійський чемпіон. Над цим і потрібно працювати.

Тому я зараз дотримуюся принципу: нехай тренерів в національній збірній буде побільше, щоб вони протягом 3-5 років самі вчилися. Свій досвід потрібно ще вміти передати. Ми зараз цим займаємося.

А як тренувалися Ви самі?

Я почав займатися боксом пізно. Доводилося бігати 18 км до спортзалу, потім стільки ж назад. І вважав, що мені мало! На жаль, на той час не було тренера, який міг би мені передати майстерність. Тільки з часом, коли я вже був у збірній України, коли потрапив до збірної СРСР, я почав отримувати необхідний досвід.

Коли я був студентом Вінницького педінституту, мені все було цікаво. Я кожен день записував в щоденник свої тренування, все, що мені було необхідно, аналізував. Років зо два сам тренував дітей. Мені вдавалося за 2 місяці підготувати чемпіонів області. Вони виходили на ринг і вибивали суперників. Мені говорили, мовляв, де ти їх береш, цих індивідуумів. А я відповідав, що головне - це правильно організувати тренування і передати досвід та характер.

Як Ви вважаєте, Володимир Продивус на 30 років молодший мав би шанси на перемогу в Харкові-17?

Упевнений, шанси були б великі. Тому що майстер спорту СРСР - це все одно що зараз майстер спорту міжнародного класу. Уявіть собі, 15 республік в Радянському Союзі - і всі виставляють кращих. Тому виграти, наприклад, чемпіонат СРСР було складніше, ніж чемпіонат Європи. Можу сказати точно: я готовий і сьогодні вийти і побоксувати із задоволенням.

Чи залишаються у Вас зараз сили, час, мотивація для занять спортом, підтримання фізичних кондицій?

Я займаюся 6 раз в тиждень. 4 рази великим тенісом, тому що він мені дуже подобається, і 1-2 рази боксом. Так, для себе, щоб бути в тонусі, щоб думки працювали. А це потрібно, тому що плани в мене великі та амбітні. Я зупинятися не звик!

 Звертань: 31
Фото дня
Вінниччина
"Чечельницька весна"
Вінничани у Києві
Відродження музею М. Леонтовича, Галина Тарасюк на районній художній виставці разом з працівниками культури Теплицького району
Згадай батьківщину
Віртуальний проект Товариства «Вінничани у Києві» створений для інтеграції київських вінничан, полегшення спілкування між ними, встановлення контакту та нових корисних знайомств. Своїм завданням ми також вважаємо і збереження історії Вінниччини, популяризацію її культурних та духовних надбань, вшанування історичних місць та важливих подій, всісвітньо відомих постатей - вихідців з Вінниччини. Пропонуємо Вам ознайомитись з цікавими матеріалами та історіями, які розміщені за посиланням нижче.
Інтерв’ю
Опитування
Який сувенір ви привозите з Вінничини?
Вінницькі цукерки
Горілку ~Nemiroff~
Вінницькій хрін
~Мед Поділля~
Продукти ~АВІС~
Підписка
Я хочу отримувати останнi новини та цiкаву iнформацiю за цiєю адресою:
Погода
Яндекс.Погода
Яндекс.Погода
»   Новини     »   Персоналiї     »   Контакти     »   Наші фото     »   Запрошення до товариства